УПОВИВА́ТИСЯ (ВПОВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПОВИ́ТИСЯ (ВПОВИ́ТИСЯ), в’ю́ся, в’є́шся, док.
1. Замотуватися у щось, щільно обгортатися чим-небудь.
2. тільки 3 ос., перен. Щільно огортатися, затягуватися (димом, туманом і т. ін.). Велике місто вповилося мрякою (Ірчан, II, 1958, 13); Підвів [Сергій] очманілу голову і побачив, що вікна вже вповилися світло-синім серпанком (Гур., Друзі.., 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 462.