УПОВНОВА́ЖЕННЯ (ВПОВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Надані кому-небудь право, дозвіл діяти, говорити від чийого-небудь імені. [Внутрішній політик:] Перепрошаю, я не давав уповноваження говорити в моїм імені (Фр., IV, 1950, 31); Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (Коцюб., III, 1956, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 463.