УПОРЯ́ДЖЕНИЙ (ВПОРЯ́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упоряди́ти. Типи цих [адміністративних] будинків і планувальний ансамбль треба вирішувати так, щоб сільські центри набули нових рис маленького, але упорядженого сучасного міста (Довж., III, 1960, 91); Ялинка була упоряджена напрочуд багато. Вона сіяла огнями у великій залі, рясно обсипана пазліткою [позліткою] (Бурл., Напередодні, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 466.