УПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ, а, е, заст. Привілейований. Хоч і стала Маруся в церкві на привілейованім, місці, але за кілька хвиль вже почула, що не годна стояти: нічим було дихати (Хотк., II, 1966, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 469.