УПІЗНА́ННЯ (ВПІЗНА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упізна́ти. Раз уже бачені барвисті малюнки будили в серці радість упізнання, але разом з тим вражали чимсь новим, може, просто непримітними тоді якимись деталями (Головко, II, 1957, 392); Завідуюча мимоволі глянула на гостя уважніше і раптом задихнулася від упізнання і жахливого спогаду (Загреб., Шепіт, 1966, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 460.