УРЕГУЛЮВА́ТИСЯ (ВРЕГУЛЮВА́ТИСЯ), лю́ється, док. Стати урегульованим. Настрій міністерських ешелонів надовго врегулювався (Кач., II, 1958, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 475.