УРО́ЧИЙ1, а, е, діал.
1. Чудовий, прекрасний. Мрії передсвітні.. Чи є весна, яка б могла квітками дорівнятись урочим барвам вашим? (Л. Укр., І, 1951, 269).
2. Чарівний, який характеризується надприродною силою. — А де ж твій кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп’ю охоче! (Л. Укр., І, 1951, 413).
УРО́ЧИЙ2, а, е, поет. Знаменний, урочистий. Узавтра буде день урочий і великий — Трьох пар заручини (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 482.