УРІ́ЗУВАТИ1 (ВРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), і́жу, і́жеш; наказ. сп. урі́ж; док.
1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє (Номис, 1864, № 13777); — Домко, вріж нам сала! (Стельмах, І, 1962, 115); // Відрізаючи частину, вкорочувати, зменшувати що-небудь. Він полатав чоботи, врізавши халяви (Кучер, Голод, 1961, 364); * Образно. Посмирнієш! Надпиляють тобі зуби, уріжуть кігтів, начеплять каганець. Плакати будеш, Черемоше (Хотк., II, 1966, 321).
◊ Ду́ба врі́зати див. дуб; По́ли (по́лу) вріж та тіка́й див. пола́; По́ли (по́лу) врі́зати див. пола́; П’я́ти врі́зати — косячи, догнати косаря, який косить попереду; Урі́зати (врі́зати) язика́ див. язи́к.
2. тільки док., перех. Поранити чим-небудь гострим, ріжучим. Ще ж так недавно я палець урізав собі, і вона [мати] так бідкалась і.. зав’язувала мені його (Тесл., Вибр., 1936, 113); — Що, пучку врізала, сичиш з болю?.. (Коцюб., II, 1955, 27); Застерігав Павло,.. що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Тют., Вир, 1964, 249).
3. перех., перен. Зменшувати, скорочувати обсяг, кількість чого-небудь. Він [капітал] краде час, необхідний робітникові для того, щоб користуватися свіжим повітрям і сонячним світлом. Він урізує обідній час і по змозі включає його у самий процес виробництва.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 265); Адміністрація шахт знахабніла і вирішила урізати платню навіть за пророблені вже два тижні (Кол., Терен.., 1959, 62); // Забирати частину від цілого для когось, з якоюсь метою. Сімейним інженерам, які жили лише на свій оклад, в ті часи справді було не тільки тяжко, а часом і неможливо урізати щось для батьків (Сенч., Опов., 1959, 110).
4. тільки док., перех. і неперех., розм. Енергійно виконати що-небудь (зіграти, станцювати тощо). [Недоросток:] Як вийду було на вулицю та вріжу в скрипочку, так усі й обступлять (Вас., III, 1960, 79); — Перед такою дівчиною я й сам урізав би оце гопака (Ле, Право.., 1957, 37); // фам. Що-небудь зробити, здійснити вагомо, результативно або швидко. — Чули? Провокатором обзиває.. Ось я тобі вріжу протоколу, за брехливе свідчення (Кучер, Трудна любов, 1960, 504); Пилип Максимович провів аж до воріт і неголосно гукнув: — Подумайте! Може, таки вріжете статейку в газету? (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 181).
5. тільки док., перех. і неперех., розм. З силою ударити. Як же вріже їх [школярів] на сім слові пан Симеон різкою (Кв.-Осн., II, 1956, 175); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так вірите, я аж заточився… (Перв., Материн.. хліб, 1960, 53); [Олексій:] Ой, ти знову по руці вдарила [палицею]!.. Ой, ще раз врізала! (Корн., І, 1955, 311).
◊ Урі́зати гаря́чих — те саме, що Вси́пати гаря́чих (див. гаря́чий). — Нічого не вдієш — знімаю [одяг]. Знову врізали гарячих (Збан., Єдина, 1959, 167).
6. тільки док., неперех., розм. Дуже швидко побігти, втекти. Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (Загреб., Диво, 1968, 154).
7. тільки док., перех. і неперел., фам. Напитися або випити вина, горілки і т. ін. [Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: «Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?» Я і урізав (Кроп., І, 1958, 423); — От клятий Барилякаї І тут свого не пропустив. Таки напросився… — Тепер він уріже! (Кучер, Трудна любов, 1960, 162); — Чи сто грам в буфеті можна врізати? (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 142).
УРІ́ЗУВАТИ2 див. врі́зувати1.
Урі́зуватися1 (ВРІ́ЗУВАТИСЯ), ується, недок. Пас. до урі́зувати1 1-3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 478 - 479.