УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ i УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ і УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. Виливав у листах до нього свою тугу: «Усамітнюючись зовсім від усіх, не знаходячи тут жодного, з ким міг би злити довгочасні думи свої, залишився я осиротілий…» (Полт., Повість.., 1960, 333); Усамітнившись у печері серед скель, щоб звершити аскетичний подвиг,.. Іван Вишенський спочатку знаходить спокій, умиротворення. Але згодом його починають гризти сумніви (Рад. літ-во, 8, 1967, 61); // Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь. Анничка з тривогою розповідала, що останнім часом і Блоха, і княгиня Єва щось дуже веселі, часто усамітнюються (Гжицький, Опришки, 1962, 115); Залишивши гостей за кавою та сигарами, генерал д’Ансельм тим часом усамітнився в своєму кабінеті з полковником Фредамбером, капітаном Ланжероном і адміралом Боллардом (Смолич, Світанок.., 1953, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 485.