УСИ́ЛУВАТИ (ВСИ́ЛУВАТИ), ую, уєш, док., перех., діал. Примусити виконати, здійснити що-небудь, стати до якоїсь роботи. [Товкач:] Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (Фр., IX, 1952, 157); Думки [Ганни] переплітаються, відривають її раз у раз від молитви. Хоч і як намагається всилувати себе, не може (Круш., Буденний хліб.., 1960, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 487.