УСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ, уси́чу́, уси́ти́ш, док., перех., діал. Вбирати1 1. Він [вітер] летить здалеку,.. всичує в себе і тишу села, і клекіт міста (Коцюб., І, 1955, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 488.