УСКЛА́ДНЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ускла́днений 1. Як примітивізм і натуралізм, мистецтву протипоказана і зайва ускладненість, туманність вираження думки (Літ. Укр., 7. IV 1964, 3); Історія свідчить, що кожна нова епоха в порівнянні з попередньою відзначається більшою ускладненістю, бурхливішим темпом громадського життя (Рад. літ-во, 1, 1967, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 489.