УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити. Драматична поема Кочерги [«Свіччине весілля»] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (Рад. літ-во, 12, 1968, 68); Завдання і зміст монументальної скульптури — увічнення значних історичних подій і уславлення діяльності видатних людей (Наука.., 6, 1963, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 490.