УСМІ́ШЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до у́смі́шка 1. А Віталик цей вартий більшої уваги, дарма що ото ніяково щулиться біля Тоні та ховає розгублену усмішечку в долоню (Гончар, Тронка, 1963, 28); Обступили вони його з єхидними усмішечками, віталися дуже ввічливо (Вас., І, 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 491.