УСПАДКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до успадкува́ти. Гостро сатиричною, викривальною є картина, де змальовано, як Марта і Степанида [в творі «Над Чорним морем» І. Нечуя-Левицького] ділять успадковане від батька майно (Іст. укр. літ., І, 1954, 380); У хребетних тварин поряд з успадкованими формами поведінки спостерігається багато набутих реакцій, навичок (Наука.., 11, 1958, 30); З перших же зразків українська радянська романістика виявила успадковані нею від класики гостре соціальне бачення й аналітичний дар (Рад. літ-во, 11, 1971, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 493.