УСПАДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., УСПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Одержувати, діставати як спадщину (у 1 знач.). Деякі держави є монархіями. Глава монархії — король або королева — успадковує владу (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 7).
2. Сприймати від батьків, від предків які-небудь спадкові риси, особливості, якості. Були одержані зеброїди — гібриди зебри із звичайним конем, які успадковують форму тіла, голови, зріст коня і силу та витривалість зебр (Наука.., 7, 1965, 34); — Тато мій — талановитий конструктор, ну і… Я думаю, ще від нього успадкувала здібності (Донч., V, 1957, 245); Власне, це від матері успадкувала Катя вугляно-чорні очі та рівне, майже синє.. волосся (Перв., Дикий мед, 1963, 31).
3. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням як спадок від чого-небудь. Усатівські племена, успадковуючи, можливо, східні традиції, клали жіночі фігурки в поховання (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 69); Своє ремесло вона успадкувала від матері (Добр., Тече річка.., 1961, 214); Од великих письменників минулого успадкувала радянська література дорогоцінну рису — служіння народу, почуття відповідальності перед народом (Рильський, IX, 1962, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 493.