УСПІ́ШНИЙ, а, е. Який супроводжується або завершується успіхом, який дає позитивні наслідки. Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві — це вірно, це одна з передумов успішного лікування (Шовк., Людина.., 1962, 86); Тільки підтягнувши артилерію, нашим військам вдалося розгорнути успішний наступ (Тют., Вир, 1964, 486); За роки Радянської влади багато зроблено для успішного розвитку вітчизняної науки (Ком. Укр., 11, 1968, 68); Успішний виступ; Успішні гастролі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 494.