УСТАВА́ННЯ (ВСТАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. устава́ти 1, 2. Слуха [Солоха] й чує глибоке зітхання, ломотню [хряск] кісток.. од уставання (Мирний, І, 1954, 63); З хати чутно крізь розбиту шибку рухи вставання матері, потім її голос (Л. Укр., III, 1952, 254); Аж на зорі зварилася вечеря. Поки гості попоїли, трембітанники заграли вже на вставання (Гжицький, Опришки, 1962, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 495.