УСТЕРЕГТИ́ (ВСТЕРЕГТИ́), ежу́, еже́ш; мин. ч. устері́г, регла́, ло́; док., перех.
1. Стережучи, зберегти цілим, незайманим. — Тільки бувалий конокрад, який уже добре знає уловки [хитрощі] своєї братії, може надійно встерегти табун (Гончар, Таврія, 1952, 133); // Стежачи за ким-небудь, не дати втекти, зникнути. [Горнов:] І як ви не встерегли її [Оксану] тоді, як увели з подвір’я в хату? (Кроп., І, 1958, 435); // Оберігаючи, допомогти уникнути небезпеки, неприємностей, згубних впливів і т. ін. Людину легше встерегти від шкідливого впливу, ніж пізніше боротися за чистоту її.. психіки (Літ. Укр., 2.II 1965, 2).
2. розм. Помітити. — Вже тринадцятий годочок з літа йде [дочці], не встережеш, як пробіжить п’ять років, а там — дівка… (Кач., II, 1958, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 500.