УСТЕРЕГТИ́СЯ (ВСТЕРЕГТИ́СЯ), ежу́ся, еже́шся; мин. ч. устері́гся, регла́ся, ло́ся; док.
1. Будучи пильним, уважним, уникнути небезпеки, неприємностей, згубних впливів і т. ін. Ходили вони [ногайці] на нас великими загонами, проривались через границю і часом багацько робили шкоди.. Щоб устерегтись од цих набігів, запорожці посилали в степи в розвідку козаків (Стор., I,1957, 262); Не дізнав [Іван] ані одної з тих прикростей, яких годі устерегтися кожному сільському простакові, котрий попаде на службу в панськім дворі (Фр., III, 1950, 145); Не встерігся знічев’я горобець, не встиг і цвірінькнути востаннє, як накрив його кіт своєю пазуристою лапою (Мирний, IV, 1955, 300); // рідко. Те саме, що уберегти́ся (у 1 знач.). Потім батько захворів — кажуть пізньої осені колгоспний млин на річці лагодив з людьми, не встерігся й промок (Ле, Мої листи, 1945, 56).
2. розм. Помітити. [Чумак:] Протри-бо мерщій очі та гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (Кроп., V, 1959, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 500.