УСТО́ЯТИСЯ1 див. усто́юватися.
УСТО́ЯТИСЯ2 (ВСТО́ЯТИСЯ), о́юся, о́їшся, док., діал. Устояти (у 3, 4 знач.). Я вже тоді почула, що не устоюся против сеї першої в моїм життю [житті] покуси (Фр., III, 1950, 105); Кожне створіння має свої окремі способи, щоб у боротьбі за існування устоятися (У. Кравч., Вибр., 1958, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 501.