УСТРУГА́ТИ (ВСТРУГА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. Зняти стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. за допомогою спеціального інструмента; стругаючи, зробити. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати (Сл. Гр.); // Стругаючи, відділяти частину чогось; настругати. Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися. Устругали того хреста, розколотили з водою, дали [Хіврі] випити (Мирний, IV, 1955, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 502.