У́СТЯ, я, с.
1. рідко. Те саме, що ги́рло 1. Відходжу не в розпуці.. Відходжу, сину мій, щаслива. Так перейшла я, як руслом ріка, Що від джерел своїх ген в темнім борі Шумить, співає пісню споконвічну Ген аж до устя, в безконечне море… (У. Кравч., Вибр., 1958 231).
2. спец. Вихідний отвір чого-небудь. Інститут електрозварювання Академії наук УРСР імені Є. О. Патона.. виготовив необхідне устаткування для зварювання обсадних колон безпосередньо над устям свердловини (Роб. газ., 18.IX 1963, 2).
3. бот. Отвір між клітинами в шкірці листя рослин, через який відбувається випаровування вологи та обмін газами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 503.