УСІДА́ТИСЯ (ВСІДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСІ́СТИСЯ (ВСІ́СТИСЯ), уся́дуся, уся́дешся; наказ. сп. уся́дься; док., розм.
1. Сідати, звичайно зручно влаштовуючись, надовго і т. ін. — Скинь автомат, на час роботи дозволяю, — змилосердився подоляк, всідаючись зручніше в сідлі (Гончар, III, 1959, 417); Перед вечором гарненько усілись вони на ганку, що виходив в невеличкий садок, і смоктали ромок з солодким чаєм (Мирний, III, 1954, 141); Калюжна запросила молоду жінку сідати і, коли та всілася навпроти, ще раз оглянула її вивчаюче (Збан., Переджнив’я, 1960, 38).
2. Опускатися вниз, осідати; знижувати рівень своєї поверхні, ущільнюючись, переміщуючись і т. ін. А він — ..мовчить, кухля до вуст не підносить, певно, чекає, поки всядеться біле шумовиння (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 3); // перен. Угамовуватися, стихати. У грудях Остапа всідалася розбурхана лють. Він був задоволений собою (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 206).
3. Зменшуватися (про мороз). Удень мороз усівся.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 488.