УТЕ́ПЛЮВАЧ, а, ч. Те, що служить для утеплення. Як утеплювач застосовано пінобетон, який наноситься на готову панель покриття (Роб. газ., 18.IX 1965, 1); При їзді верхи в дуже холодну погоду слід одягати теплі штани з нашитими на колінах утеплювачами з хутра чи сукна (В дорогу, 1953, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 507.