УТИРА́ННЯ1 (ВТИРА́ННЯ), я, с. Дія за знач. утира́ти1. Кругом стола на краях послали довгі рушники для втирання губів та рук (Н.-Лев., IV, 1956, 101).
УТИРА́ННЯ2 див. втира́ння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 509.