УТИ́РИТИСЯ (ВТИ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., фам. Увійти куди-небудь із шумом або без дозволу, нахабно. Облатався, обшився [Серединський], став на панка схожий, тоді почав до мене підступати, та все сміливіше, та все сміливіше. Потім дивлюсь,— вже і втиривсь у мою хату! (Н.-Лев., І, 1956, 123); [Федько:] Не наближайсь! Не наближайсь! Чи се хапуни, чи що сюди утирилось! (Укр. поети-романтики.., 1968, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 510.