УТИ́СНЕНИЙ1, УТИ́СНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ути́снути1; // у знач. ім. ути́снені, них, мн. (одн. ути́снений, ного, ч.). Ті, кого утискують. — На кого надіялися слабії, біднії і утиснені? На Довбуша (Фр., VIII, 1952, 115).
УТИ́СНЕНИЙ2 див. вти́снений.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 510.