УТИ́ХЛИЙ (ВТИ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ути́хнути. Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається… (Вовчок, І, 1955, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 511.