УТКА́ТИ1 (ВТКА́ТИ), утчу́, утче́ш, док., перех., розм. Виготовити способом ткання (килим, тканину і т. ін.). Учора як воно [дитя] услалося, то так довго спало: цілу губку [міра полотна] я уткала (Сл. Гр.); // Покрити візерунком під час ткання.
УТКА́ТИ2 див. втка́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 514 - 515.