УТО́МНИЙ (ВТО́МНИЙ), а, е.
1. Те саме, що уто́мливий 1. Для дівчат наших буде корисно пробути тут тижнів два, шкода тільки, що шлях сюди такий довгий і втомний (Л. Укр., V, 1956, 231); Праця була хаотична, утомна і нецікава (Вас., Незібр. тв., 1941, 185); Це були довгі й важкі дні, сповнені тривоги і втомного чекання (Кучер, Чорноморці, 1956, 197).
2. рідко. Те саме, що уто́млений 2. Іде з лісу брат Уляни.. Сестра його зустрічає, Втомні коні випрягає (Перв., З глибини, 1956, 209); Саме під вітряком стояла Зінька, як ішли [заарештовані] додому. Перестріла — побиті всі, у синяках, і хоч втомні, а й не спинились (Головко, II, 1957, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 516.