УТО́ПТАНИЙ1 (ВТО́ПТАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до утопта́ти1. Корній натиснув на лопату. Суха, втоптана та прибита ногами й колесами земля була тверда (Гр., І, 1963, 417); Проти кузні — добре утоптаний майданчик (Кол., Терен.., 1959, 18); Ясно-жовта земля здаля вирізнялася на чистому, ще не втоптаному снігу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 159); Любов до вітчизни починається з любові до берізки біля рідної хати, до стежки на городі, втоптаної дитячими ногами (Рильський, Веч. розмови, 1964, 148); Чому ж до нього втоптані стежини? Людські серця курган цей вабить чим? (Гонч., Вибр., 1959, 243).
&́9671; Утоптаний шлях — легкий, звичний життєвий шлях. Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (Граб., І, 1959, 557).
2. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що нато́птаний 2. Федір Прохорович — середній на зріст, втоптаний, крижастий, з свіжими і рум’яними, як у дівчини, щоками (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 24).
УТО́ПТАНИЙ2 див. вто́птаний1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 517.