УТОРГО́ВАНИЙ (ВТОРГО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уторгува́ти. Трохим виходив до світлиці, діставав скриньку, ховав срібло, вторговане від продажу цигарок (Шиян, Гроза.., 1956, 438); Зайця ж не було де подіти, і Кузьма догадався зв’язати йому задні ноги ремінчиком калитки, де лежали вторговані гроші за корову (Стельмах, II, 1962, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 517.