УТРАМБО́ВАНИЙ (ВТРАМБО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утрамбува́ти. Впіймали крота і пустили його в довгий дерев’яний ящик, повний міцно утрамбованої землі (Коп., Як вони.., 1948, 12); Вона розв’язала снопи.., допомогла перекинути їх на туго втрамбовану землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 139); Біля міських воріт була утрамбована вапняковою кришкою площа (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 210); Над Сяном висів новий дерев’яний міст на дебелих биках, а до нього по високій земляній дамбі котився гладенький, утрамбований дрібним камінням шлях з білими стовпцями кілометрів (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 29); Звідси видно далеко: тік утрамбований на узвишші. Куди не глянеш — безкінечні степові гони, скирти, квадрати чорного пару (Літ. Укр., 14. IX 1965, 1); Поки колісниці [княгині Ольги] котилися утрамбованими шляхами Фракії й Македонії, все йшло добре (Скл., Святослав, 1959, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 519.