УТРА́ТНИЙ (ВТРА́ТНИЙ), а, е.
1. розм. Який зазнав, зазнав матеріальних втрат. Ніхто з них не мав відваги пристати на те, щоби за війта заплатити [штраф], бо боявся нарікання від других, що: «А дивіть [дивіться], куме, через вас та ми тільки втратні» (Март., Тв., 1954, 174).
2. Який завдав, завдає матеріальних втрат; невигідний; протилежне прибутковий. Втратним було також [у деяких господарствах] виробництво м’яса птиці і кролів. Виходило досить дивне явище: чим більше господарство виробить і продасть державі м’яса, тим більше матиме збитків (Рад. Укр., 8.VI 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 520.