УТРИШИЯ́ (ВТРИШИЯ́): Гна́ти (ви́гнати і т. ін.) втришия́ — грубо проганяти кого-небудь звідкись. Більшість прагнула негайної розправи з попом, який обікрав їхні душі.. — Та що там довго говорити! — вигулькнув з-поза бідняцького гурту Теліжка, піднявши над головою костур. — Гнати його втришия (Речм., Весн. грози, 1961, 442); Перший раз торг закінчився невдало: у нього відібрали рибу і виштовхнули втришия з казино (Тют., Вир, 1964, 454).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 523.