УТРУ́ДНЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. утрудни́ти і утрудни́тися. Кожне болісне відчуття або якесь легке ненормальне утруднення в якійсь органічній функції супроводжується в істерика емоцією страху серйозної хвороби (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 156).
2. Перешкода, яку переборюють з труднощами. Без будь-яких утруднень гуртом прочитали каракулі, якими був записаний лише один куплет з «народної» пісні (Ле, Мої листи, 1945, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 523.