УТРУ́ШУВАТИСЯ (ВТРУ́ШУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УТРУСИ́ТИСЯ (ВТРУСИ́ТИСЯ), ушу́ся, у́сишся, док.
1. Від трясіння зменшуватися в об’ємі, ущільнюватися (про щось дрібне, сипке). Сипле Скибиха зерно в мішок: уже повний.. Але Йван набив мішок, — утрусився, — сип іще! (Головко, І, 1957, 331).
2. перен., розм. Уміщатися, займаючи місце в тісному приміщенні. — Ти, Сенько? — запитав Матрос. — Та я ж. Ти мене трохи придушив. — Нічого, втрусимось, — заспокоїв він Черв’яка (Мик., Повісті.., 1956, 105); Мало-помалу у вагоні люди утрусилися. Вже не стало чути розмов про місце (Автом., Щастя.., 1959, 96).
3. тільки док., розм. Змінитися на краще, поліпшитися, поправитися (про справу, становище, яке склалося, і т. ін.). Поки Орися не одужає зовсім, про те, щоб гірку правду сказати їй, нема що й думати. Брехати треба для цього.. А тим часом утруситься трохи (Головко, А. Гармаш, 1971, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 524.