УТУШКО́ВАНИЙ (ВТУШКО́ВАНИЙ), а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до утушкува́ти. Жінка стала, почувши до себе слово, пильно придивлялася на втушковану кожухом людину (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 85); — Куди поїдемо — до сільради чи до школи? — обернувся виконкомівський візник — зизуватий дядько, втушкований в чорний.. кобеняк (Речм., Весн. грози, 1961, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 524.