УХВАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док., розм. Те саме, що ухопи́тися. Як під кислицей [кислицею] опинився [Еней], — За гілку зараз ухвативсь (Котл., І, 1952, 124); Мирон тепер ухватився за свого товариша Митра Пинчука. — Він так умів умовляти.. От цього Пинчука Мирон і напустив на Данила (Григ., Вибр., 1959, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 526.