УЦИ́ТЬКУВАТИ (ВЦИ́ТЬКУВАТИ), ую, уєш, недок., УЦИ́ТЬКАТИ (ВЦИ́ТЬКАТИ), аю, аєш, док., перех. Те саме, що заци́тькувати. — Мій батько уцитькує громаду і радить підождати аж до громадського суду (Фр., VI, 1951, 24); Жалібно плакали немовлята, матері з досадою в голосі вцитькували їх (Збан., Таємниця.., 1971, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 530.