УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), іджу́, і́диш, док., перех.
1. Налити, випускаючи цівкою, якусь кількість рідини; націдити. — Припрошуй [гостей] Ганю. А я піду та вціджу з барилка… (Зар., На.. світі, 1967, 197).
2. вульг. Ударити. Чоловік обернув мішок на другий бік та як уцідить Вовка по голові, та й забив його на смерть (Фр., IV, 1950, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 530.