УЧИТЕЛЮВА́ННЯ (ВЧИТЕЛЮВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. учителюва́ти. Цієї весни я скінчив учительську семінарію, і тепер день у день дожидаю призначення в народну школу на вчителювання (Вас., Вибр., 1950, 28); Вже його учні вчителями поставали, інженерами, лікарями, а він усе не кидав учителювання, хоча й пенсію давно мав (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 61); Після закінчення уроків того першого дня свого учителювання він пішов з малюками на річку (Цюпа, Добротворець, 1971, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 536.