УЧУ́ДНЕННЯ, я, с., літ. Виділення письменником якого-небудь елемента в тексті художнього твору з метою сприйняття його не в звичайних асоціаціях, а як щось незвичайне. О. Корнійчук абсолютно відмовляється від модного тоді [в 1925-1928 рр.] імпресіонізму, орнаментальності, учуднення (Рад. літ-во, 5, 1965, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 539.