УШИВА́ЛЬНИК (ВШИВА́ЛЬНИК), а, ч.
1. Вузенький ремінець для зшивання окремих деталей виробу. Проколює [лимар] швайкою дірку у капиці, слинить у роті кінець вшивальника, крутить його пальцями, всиляє у дірочку (Збірник про Кроп., 1955, 304); — А ремесло? Вчиться ж [Сашко]? — Вчиться! Нарізує з сириці ушивальники (Юхвід, Оля, 1959, 114).
2. Робітник, який покриває дах соломою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 540.