УШИВА́ТИ1 (ВШИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УШИ́ТИ (ВШИ́ТИ), и́ю, и́єш, док., перех.
1. Шиючи, робити вужчим, зменшувати ширину; шиючи, підкорочувати (одяг). Приміряють [плаття] — широке, ушивають (Вовчок, VI, 1956, 220).
2. Покривати соломою, очеретом тощо (дах, будівлі і т. ін.). Вкупі з матір’ю він день у день порається коло хати.. Нові крокви становить; околотом вшиває… (Мирний, І, 1949, 324); Він послав Зою зганяти на нічліг телят, а сам взявся вшивати курінь (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 214); Кайдаш з Карпом закидав стіни, вшив покрівлю, а Мотря валькувала стіни (Н.-Лев., II, 1956, 305); Ним [очеретом].. можна вшити і продірявлену стріху (Рудь, Гомін.., 1959, 158); // Покривати, облицьовувати що-небудь чимось по поверхні.
3. тільки док. Виготовити способом шиття; пошити. Не гаючи часу, він ушив собі довгий і вузький мішок з мотузком через плечі (Фр., III, 1950, 50); Без голки кожуха не вшиєш (Укр.. присл.., 1963, 95).
УШИВА́ТИ2 див. вшива́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 540.