УШКО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УШКО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Завдавати шкоди, ранити, уражати і т. ін. — Її кінь.. впав, однак вона, на щастя, не ушкодила себе (Коб., III, 1950, 82); Денис Ісакович ушкодив свій нарив, і на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258); // Викликати захворювання, надгризати, над’їдати і т. ін. — Ну, мої грибочки, лізьте в козубочки!..А слимачка всередині не маєте? Як же би ні? Є, є! Ну, та ще не ушкодив (Кол., Терен.., 1959, 11).
2. Робити непридатним для користування, вживання; псувати, ламати і т. ін. Підкидали [конкуренти] огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (Фр., VIII, 1952, 394); [Ф е д о н:] Він статую купив недавно в мене, то я Її до нього відпровадив, щоб не ушкодили раби, несучи (Л. Укр., III, 1952, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 541.