УЩИ́ПЛИВО (ВЩИ́ПЛИВО). Присл. до ущи́пливий 1. [Ніна (ущипливо):] Кепсько ви доглядаєте вашу дружину, Семене Пилиповичу. Курорти — небезпечна річ (Коч., II, 1956, 207); Мені хотілось відповісти Безбородькові ущипливо, їдко, аля відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Вільде, Сестри.., 1958, 297); — Зерно он возити треба. Картопля на полі… — Було б раніш думати, — ущипливо зауважив Недокус (Збан., Малин. дзвін, 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 543.