ФАВОРИ́ТСТВО, а, ч. Перебування у фаворитах. В січні 1789 року він [Зубов] був тільки секунд-майором кінної гвардії, а за два роки свого фаворитства одержав стільки чинів і титулів, що іншому не вистачить і двох життів (Добр., Очак. розмир, 1965, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 549.