Що oзначає слово - "фанаберія"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ФАНАБЕ́РІЯ, ї, ж., розм.

1. Недоречна гордість; пиха, чванливість. — Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі, а дійде до зросту — й до розуму дійде (Н.-Лев., І, 1956, 178); — Гріють часом і в райкомі добре. Так за діло ж гріють, щоб краще робив. А він почав, бачите, свою фанаберію на людях показувать (Кучер, Трудна любов, 1960, 314).

2. Безглуздий, невмотивований учинок; примха, дивацтво. З порога посміхається [Кузьма] жінці, а та рвучко одвертає від нього голову й починає так орудувати рогачем в печі, що звідти летять на припічок головешки і вуглики. Але чоловікові не первина ці бабські фанаберії (Стельмах, II, 1962, 297); — Що, мабуть, Зосим Наумович розпікав? Терпи, козаче, отаманом будеш. Це в нього вже така фанаберія (Речм., Весн. грози, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 558.